Полярним сяйвом називають особливе світлове явище, яке час від часу виникає у верхніх шарах земної атмосфери – низку яскравих кольорових смуг, що змінюють розмір і колір. Дуже часто це явище називають північним сяйвом, так як його століттями спостерігали жителі полярних областей Північної півкулі.

Це незвичайне і красиве видовище виникає завдяки взаємодії магнітного поля нашої планети з космічними випромінюваннями, які проникають у верхні шари атмосфери. Зони такого проникнення мають форму кілець, що оточують магнітні полюси Землі. Заряджені частинки сонячного вітру зіштовхуються з атомами і частинками газів, що входять до складу атмосфери, такими як кисень, водень, азот і гелій. Ці зіткнення викликають видиме оку світіння, що ми можемо спостерігати з поверхні планети.

Північне сяйво може набувати різних форм – дуг, стрічок, а час від часу воно може нагадувати корону або пляму. По небосхилу північне сяйво не переміщається: його центр завжди залишається на місці, а форма зазвичай нехай і повільно, але змінюється, супроводжуючись світловими пульсаціями і не яскравими спалахами.

Спектр полярного сяйва – білий, жовтий, зелений, блакитний, фіолетовий і червоний кольори різної інтенсивності. Колір і його яскравість залежить від того, з якою швидкістю, і на яку глибину заряджені частки «пірнули» в атмосферу і з атомами якого газу вони зіткнулися.

Полярне сяйво
Полярне сяйво
Полярне сяйво
Дивно гарне світіння неба люди спостерігали з найдавніших часів; траплялося навіть, що сміливці вирушали в небезпечні подорожі на північ, тільки щоб поглянути на це явище.

Спостерігати за полярним сяйвом потрібно у темний час доби і безхмарне небо, а також за відсутності підсвічування від великих міст. Найкраще північне сяйво видно на малозаселених територіях Північної Канади, Норвегії, архіпелагу Шпіцберген, а так само в Лапландії і на острові Ісландія. Кращим місяцем для спостереження цього явища в Європі вважається лютий, коли завдяки атмосферним антициклонам небо зазвичай чисте і ясне.