Невидима поверхня Місяця – це те, що завжди створювало загадку для людини. У далекому 1959 році, ще на зорі розвитку космічних технологій, було отримано зображення невидимої частини місячної поверхні. Тоді космічний корабель «Луна-3» передавав перші зображення.

Однак, отримані фотографії, не давали навіть загального уявлення про геометрію небесного тіла під назвою «Місяць». Стосовно цього незвичайну гіпотезу висунув німецький астроном П. Ганзен. Він досліджував місцезнаходження Місяця через певний часовий проміжок і обробляв результати. Через деякий час вчений дійшов висновку, що ядро небесного тіла зміщене у бік землі приблизно на 59 км.

Втім, на сьогоднішній день існує безліч гіпотез, щодо призначення зворотньої поверхні Місяця. Одна з них грунтується на гіпотезі П. Ганзена. Ідейний представник даної гіпотези С. Ньюк вважає, що Місяць є космічним кораблем, який приніс життя на землю. За його твердженням, видима сторона – це своєрідний щит, а кратери на ньому – це результат зіткнення з небесними тілами в процесі перельоту, зворотня сторона представляє двигун, за рахунок якого і переміщався Місяць.

З нашої планети людина може спостерігати лише 59% місячної поверхні.